Вторник, 12 июня 2018 года

Украинское общество стало более толерантным к ВИЧ-позитивным людям - интервью

Соціальна країна,   4 декабря, 2014 09:06
Украинское общество стало более толерантным к ВИЧ-позитивным людям - интервью | AIDS.UA
Автор: Скриншот видео Соціальна Країна на YouTube
О проблемах ВИЧ-инфицированных украинцев, закупках антиретровирусных препаратов и отношении украинского общества к теме ВИЧ/СПИДА в беседе с телеведущим Александром Янковским в эфире канала Соціальна країна рассказала Лада Булах, исполнительный директор киевского отделения «Всеукраинской сети ЛЖВ».


ВИДЕО



ТЕКСТ ИНТЕРВЬЮ

Ладо, розкажіть, чому всесвітній день боротьби зі СНІДом був призначений саме на 1 грудня?

Ця традиція пішла з Вашингтону. Двадцять років тому там була сформована ініціативна група людей, яка боролася із цією проблемою, на той момент дуже актуальною для Америки. Тоді до великого парку перед Білим Домом знесли квіти. Це було рядно, на якому родичі померлих від СНІДу вишили з різного краму їхні імена. Після цього 1 грудня відзначають День боротьби зі СНІДом. Але він трансформувався. Тепер це не тільки день жалоби, а день активних рішень, переважно в галузі профілактики і лікування цієї небезпечної хвороби.

На сьогодні вже немає гострої уваги до цієї проблеми. Чому?

На жаль, це сутність людського психологічного захисного механізму. Людина не може постійно перебувати у стані страху до якогось ризику. Так само ми ставимося до ВІЛ-інфекції. Нам здається, що це десь поряд, навіть не в нашій країні, а десь в Африці або в Мексиці. Але сьогоднішня статистика нас не втішає. Ніхто не повинен боятися, але кожен з нас мусить набратися сміливості, мотивації та здати тест на ВІЛ-інфекцію. Ліків для одужання людство досі не має. Але є дієва антивірусна терапія, яку призначають хворим на ВІЛ-інфекцію, на певних етапах, коли руйнується власна імунна система. Але це життєве лікування. Це фінансовий тягар для держави. Тому профілактичні програми мають призначатися і фінансуватися дуже активно, аби було все менше нових випадків захворювання. А нових випадків у нас не меншає. В Україні вже більше 144 тисяч людей, які знають про свій ВІЛ-статус. Треба пам'ятати, що тест на ВІЛ у нас добровільний, анонімний. І не всі люди, які проходять тест, усвідомлюють необхідність диспансеризації. Вони просто живуть з цією інфекцією далі.

Чому цей тест не зроблять обов'язковим?

Почнемо з того, що, відповідно до Конституції, будь-яка діагностика та лікування в Україні є добровільними. Жодна країна не йде шляхом примусу. На жаль, примусове тестування не гарантує примусове лікування. Якби кожен сімейний лікар порадив своїм пацієнтам здати тест на ВІЛ, це було б чудово. В Україні про свій статус знають менше 5% громадян. Це тільки верхівка айсбергу, на яку можуть орієнтуватися епідеміологи, але це не говорить про дійсну картину в Україні. Дискримінація, яка сформувалася по відношенню до інфікованих людей, впливає на бажання людини здати тест на ВІЛ.

Скільки коштує інфікованій людині підтримувати свій життєвий статус?

Для пацієнта це є безкоштовним. Антиретровірусні апарати на 80% закупляються нашим Міністерством охорони здоров'я.  У цьому році так і не здійснилася закупівля препаратів через постійне перенесення тендерів по закупівлям. Наша організація на мільйон доларів придбала антиретровірусних препаратів на перший квартал наступного півріччя, щоб пацієнти не залишилися без лікування. З березня мусять надійти препарати на кошти нашого державного бюджету. Але в сьогоднішній ситуації хронічної недофінансованості закладів охорони здоров'я  решта покладається на гаманець пацієнта - діагностика, диспансеризація, навіть харчування в стаціонарах. Якщо ти сьогодні хочеш лягти в лікарню, то ти мусиш сплачувати 40 гривень на день за своє харчування.

Ліки поділяються на дві категорії. Перші - дуже якісні, з мінімальними побічними ефектами. Називаються брендами. Це оригінальні ліки дуже відомих фірм. Є їх індійські аналоги, які значно дешевші. Останні закупляють в нашій країні. Якщо говорити про перший курс лікування, то упродовж року він може коштувати 12-20 тисяч доларів. Це залежить від схеми. Чим довше людина вживає антиретровірусні препарати, тим більше її організм звикає до них. Найдешевші схеми коштують до однієї тисячі доларів на рік.

Яка ситуація з ВІЛ-інфікованими в Криму? Як вони отримують тепер свої ліки?

В РФ є антиретровірусна терапія. Вони відмовилися від допомоги глобального фонду. Путін запевнив всіх, що фармацевтичних потужностей у Росії вистачить для всіх ВІЛ-інфікованих країни. Але єдина проблема ось в чому. Аби отримати російське громадянство, треба пройти тест на ВІЛ. Як і інші держави, ВІЛ-інфікованим людям РФ не завжди надає громадянство. Адже такі люди обтяжують бюджет країни.

А скільки таких людей залишилося в Луганській та Донецькій областях?

Більшість з них виїхало з окупованих територій в ті регіони, де є лікування. Антиретровірусна терапія - це можливість жити. На сьогодні в Києві ми вже поставили на облік сімдесят людей з Донецької та Луганської областей, які отримали лікування без черги і всіляких довідок.

Галузь ВІЛ-СНІДУ розвивається дуже активно. Багато медичних інститутів шукають зручні та легкі ліки. Вже є ліки, які треба вживати раз на добу. Або навіть раз на тиждень. Це досить зручно для пацієнта. Але Україна на останньому місці на закупівлю таких інноваційних препаратів. Все ж таки ми купуємо те, що дешевше. Але це виправдовується великою кількістю пацієнтів.

Як змінюється відношення до ВІЛ-позитивних людей в українському суспільстві?

Мені здається, що ця дискримінація зменшується. Молоде покоління є більш толерантним, відкритим.  Просто вони мають більше інформації про цю проблему і вже не жахаються ВІЛ-позитивних людей. Але все одно випадки дискримінації є, навіть на державному рівні. Досі державні центри матері та дитини відповідно до своїх положень не приймають ВІЛ-позитивних жінок, в будинки інвалідів також не приймаються інфіковані люди.

Источник: Соціальна країна

Другие видео
Весь список